МОНОМА́НІЯ, ї, ж. Психічний розлад, божевілля, спричинені однією думкою, ідеєю тощо; // Велике захоплення чим-небудь, пристрасть до чогось. Музика стала його мономанією.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 796.