МОНТАНЬЯ́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до монтанья́р; належний монтаньярам. [Жірондист:] Я гадав, що вже такої кари не видумав би й монтаньярський розум (Л. Укр., II, 1951, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 798.