МОРГУ́Н, а, ч., розм.
1. Той, хто часто моргає (у 1 знач.).
2. Той, хто залицяється; залицяльник.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 801.
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.
МОРГУ́Н, а, ч., розм.
1. Той, хто часто моргає (у 1 знач.).
2. Той, хто залицяється; залицяльник.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 801.