МОРО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок.
1. перех. Дуже охолоджувати. Рано встала ти, Роса студена ще морозить тіло (Фр., XIII, 1954, 409); // Примушувати когось мерзнути на холоді, морозі. О горе! горенько мені! І де я в світі заховаюсь? Щодень пілати розпинають, Морозять, шкварять на огні! (Шевч., II, 1963, 348); Жінку б’є [Іван Кривда], знущається, не пускає в хату, морозить на вулиці (Григ., Вибр., 1959, 118); // перен. Викликати в когось неприємне відчуття холоду, страху. Глуха ніч і спів з кам’яниці морозили графиню (Ле, Наливайко, 1957, 443); // безос. Чи знаєш, що, як ти чоломкаться ідеш. Чогось мене морозить (Греб., І, 1957, 63); Ремо напружено дививсь у північну далечінь дороги, але там не було жодної живої душі. Його почало морозити… Він відчував калатання у грудях… (Досв., Гюлле, 1961, 108).
2. перех. Охолоджуючи, перетворювати на лід; заморожувати. Бреде Микола по грузькій калюжі. За ним мороз крокує по слідах. Йде за хлоп’ям, під ноги кида стужу. Морозить сльози на худих щоках (Гойда, Сонце.., 1951, 41); // Піддавати продукти дії холоду, морозу для тривалого їх зберігання. Морозити рибу.
3. тільки 3 ос., неперех., безос. Є (було) холодно, є (був) мороз. Надворі морозило, дув західний колючий вітер (Голов., Тополя.., 1965, 318).
4. тільки 3 ос., перех., безос., перен. Про хворобливе відчуття холоду, гарячковий стан. Мене морозить. Щось од спини розлазиться холодними мурашками по всьому тілу (Коцюб., І, 1955, 415); Мене морозило, боліла голова, а температура о сьомій вечора піднялась до тридцяти дев’яти з десятими (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 101).
5. перех., перен. Стримувати, спиняти вияв чого-небудь. В чорних невеличких очах доктора доглянула Целя якісь іскорки.. Було щось невідоме і зловіще в тих іскорках, щось, що відбирало Целі апетит і морозило в ній усякий порив радості (Фр., II, 1950, 294).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 804.