МОРТИ́РНИЙ, а, е, заст. Прикм. до морти́ра. — Товариш, — сказав старіший із двох [військових] — колишній полковник з довгими вусами, — я командир першого мортирного дивізіону (Ю. Янов., І, 1958, 112); // Признач. для мортири. Мортирна граната.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 806.