МО́РЩИТИСЯ, щуся, щишся, недок. 1. тільки 3 ос. Покриватися зморшками (див. змо́ршка1). Ніздрі [корови] дрожали [дрижали], шкіра морщилася — дрожала [дрижала] ціла у гарячці (Стеф., І, 1949,49); Коли вона запиналася білою хусткою, то лице її видовжувалось, .. а пухкі, пожадливі, соковиті губи морщилися в старечій скорботі (Тют., Вир, 1964, 266); Від спеки морщилось і осипалось зелене ще листя (Панч, Гомон. Україна, 1954, 163); // Лежати нерівно, негладко (про одяг). На плечах вона [одежа] якось морщилась, що здавалося, немов Гринько трохи горбатий (Март., Тв., 1954, 281).
2. Морщити обличчя від незадоволення, з болю тощо. Отець Єремія кривився, морщився, довго дивився одним оком на образи, а другим на порося (Н.-Лев., III, 1956, 378); Він уже не розмовляв, тільки іноді морщився з болю, але не скаржився (Мушк., Серце.., 1962, 52).
3. тільки 3 ос. Покриватися брижами (про водну поверхню). Незамітно плила ріка вперед. Лиш як вітер здіймався й шалів по степу, її гладка поверхня морщилася (Коб., Вибр., 1949, 399).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 807.