МОСТИ́ВИЙ, а, е, заст. Вельможний, іменитий, знатний. Чи добре наш гетьман Хмельницький починив, Що з ляхами, із мостивими [панами], у Білій Церкві замирив..? (Укр.. думи.., 1955, 117); [Чалий:] Та краще жить з вовками в лісі, аніж з мостивими панами на слободах! (К.-Карий, II, 1960, 243).
Мости́вий па́не — те саме, що Ми́лости́вий па́не! (див. ми́лости́вий).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 808.