МОТЛОШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., перех., розм.
1. Перетворювати в мотлох (у 1 знач.); рвати, ламати, трощити. Лазар кидавсь по хаті.. і нищив все, що попадало в руки: стягав килимки, мотлошив, рвав, кидав під ноги (Коцюб., II, 1955, 205).
2. перен. Сильно бити когось. Витарабанившися [вилізши] на Сука, толочив [Лемко] його ногами, як баба капусту в бочці або жвавий парубок сіно на оборозі, мотлошив бідака (Ков., Тв., 1958, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 811.