МОТУЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., рідко. Зв’язувати, обв’язувати мотузком кого-, що-небудь. — Та то, скажи ти, треба ж було отак мотузувати людину (Ле, Наливайко, 1957, 282); — От матінку маю, — скаржився Денис, мотузуючи торбу. — Де що в хазяйстві найласіше — зараз же кида собі на зуби (Тют., Вир, 1964, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 814.