МОЦА́К, а, ч., розм. Те саме, що сила́ч. Як цупко він нап’яв на плечі кобеняк! Хто з плеч зірве його додолу, Хай буде той уже моцак (Греб., І, 1957, 60); [Сироватка:] Ну й дівка. Моцак. [Півень:] У мене вдалася (Мик., І, 1957, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 814.