МРУ́ЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. мру́жити. Фред розуміюче примружив око. Від того мруження в Миколи мимоволі стиснулись кулаки (Збан., Курил. о-ви, 1963, 203).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 817.