МРЯ́ЧНИЙ, а, е. Із туманом та дрібним густим дощем; із мрякою (про погоду). У мрячну синяву сповите верхів’я (Коб., 1,1956, 73); Почалися обложні осінні дощі. Потягнулися короткі, тьмяні, мрячні дні (Коз., Сальвія, 1959, 117); // Повитий мрякою, туманом; туманний. Повітря було лагідне, сонце через мрячне небо кидало бліде проміння (Кобр., Вибр., 1954, 106); // Дуже дрібний, схожий на мряку (у 1 знач.). День почався мрячним, осіннім дощиком (Вільде, Сестри.., 1958, 438).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 818.