МРІ́ЙЛИ́ВО. Присл. до мрі́йли́вий. [Аврелія (мрійливо):] Я довго, довго в тую ніч не спала… (Л. Укр., III, 1952, 280); Марина мрійливо дивилася кудись за вікно (Собко, Звич. життя, 1957, 81); У широкому коридорі, заповненому дітьми, настала мертва тиша. Тільки скрипка співала жалібно, мрійливо (Збан., Малин. дзвін, 1958, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 816.