МСТИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. мсти́вий. В очах його засвітилася мстивість. Він дивився з-під лоба, якось по-вовчому на Комашка (Н.-Лев., V, 1966, 160); На обличчі [пана Купи] не видно було ані тіні збентеження, світились тільки злість, досада й панська мстивість (Ільч., Козапьк. роду.., 1958, 226).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 818.