МУГИРЯ́КА, и, ж., зневажл., лайл. Збільш, до муги́р. [Марфуша:] Довідаюсь, чи правда ж тому, що вона покохала якогось простого парубка?.. Ну, якщо тому правда, то.. виміняла шило на швайку: дияконенка на якогось мугиряку! (Крон., II, 1958, 333).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 819.