МУДРО́ВАНИЙ, а, е, розм.
1. Вишукано, вигадливо зроблений, пошитий і т. ін. Гарненькі шляхетні панянки в мудрованих зачісках та легких, як хмаринка, вбраннях відтанцювали мазурку (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 50); Шляхтянки з служницями вишукували собі по крамницях мудровані вбрання (Тулуб, Людолови, І, 1957, 7).
2. Хитрий, виверткий. — То Шпак мудрований хотів мене звести, — Жалівся менший брат [голуб] (Гл., Вибр., 1951, 77); 3 голови ніяк не міг викинути [князь] й забути образу від реєстровців Косінського та муаровану відповідь коронних гетьманів (Ле, Наливайко, 1957, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 820.