МУЖИ́ЧИЙ, а, е, дорев., розм. Те саме, що мужи́цький. — Мужича правда єсть колюча, А панська на всі боки гнуча (Котл., І, 1952, 274); [Максим:] Оця рука трохи на мужичу скидається, кістлява та в пухирях (Кроп., І, 1958, 393).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 821.