МУЗИ́КИ, зи́к, мн., розм.
1. Забава з музикою; гулянка, танці. Якби мені черевики. То пішла б я на музики. Горенько моє! Черевиків немає, А музика грає, грає. Жалю завдає (Шевч., II, 1963, 137); Все на спокій, на спочивок йшло по музиках (Вовчок, І, 1955, 170); Опівдні люди.. почали групуватися, розходитися по домівках. На музиках особливо не затримувались, бо чарка веселіше гріє на холоді, ніж самий гарячий танець (Збан., Любов, 1957, 222).
2. Те саме, що му́зика 2, 4. Навкруги лунали музики (Коцюб., II, 1955, 31); — О, ще, хвалити бога, держусь міцно на ногах; якби добрі музики, то й козачка б утнув, — сказав Ховрусь (Н.-Лев., 111,1956,321).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 823.