МУЛЬЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док; перех. і без додатка, с. г. Покривати грунт дрібною соломою, листям, торфом і т. ін., захищаючи його від висихання, перегрівання, розмивання водою та попереджаючи сходи бур’янів. Щоб мати стійкі проти хвороб рослини, треба створити сприятливі умови для їх вирощування, зокрема мульчувати грунт соломою, старанно винищувати бур’яни (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 313); Мульчувати найкраще зараз же після садіння дерев, а якщо в цей час неможливо, то мульчують пізніше — весною чи влітку (Колг. Укр., 2, 1957, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 826.