МУРАВЛИ́ЩЕ, а, с., розм. Те саме, що мура́шник. А з-за високого муравлища слідили усі рухи неситого [вовка] дві чорні точки: очі лисиці (Оп., Іду.., 1958, 377); 3 випеченими на обличчі рум’янцями протискується [Палащук] крізь людське муравлище, тужливо шукаючи сріблоносного кашкета (Галан, Горн.., 1956, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 828.