МУРА́ХА, и, ж. Те саме, що мура́шка. Недалечко від цього дуба, на пагорку, здіймалася неоковирна купа — житло невтомних мурах (Допч., IV, 1957, 104); Кілька. разів поверталися господарі додому й щоразу знаходили в своїх квартирах ненажерливих мурах (Ю. Бедзпк, Вогонь.., 1960, 160); *У порівн. Вода реве поміж тими всіма загатами, а люди, мов мурахи, бігають і кричать (Хотк., II, 1966, 409); Члени бригади заворушилися біля машини, ніби мурахи навколо велетенського жука (Чорп., Красиві люди, 1961, 76).
◊ Мура́хи бі́гають (ла́зять, пробі́гли й т. ін.) за спи́ною (по спи́ні, за плечи́ма й т. ін.) — те саме, що Мура́шки бі́гають (пішли́, полі́зли й т. ін.)за. (по́за) спи́ною (по спи́ні, по ті́лу й т. ін.) (див. мура́шка). Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи (Коцюб., II, 1955, 56); Холодні мурахи пробігли по спині. Дівчина здригнулась (Донч., V, 1957, 351).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 828.