МУ́РКНУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до му́ркати 2. Воловик щось муркнув про себе, хитнувшись на всі боки (Мирний, IV, 1955, 202); Іван муркнув незадоволено "ага" і потягнув линвою пса до буди (Козл., Сонце.., 1957, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 829.