МУРМУРА́НДО, невідм., с., муз. Спів із закритими устами. Гнучкість динамічних нюансів, знамениті контрасти звитяжного "форте" й найніжнішого "піаніссімо", .. а особливо неймовірне нагнітання та раптовий спад на одному звуці та мурмурандо (спів із закритим ротом), що створювало ілюзію вібрації струнних інструментів, — ось за допомогою яких прийомів хорової оркестровки Кошиць досягав особливих звукових ефектів (Нар. тв. та етн., 2, 1966, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 830.