МУРУВА́ТИСЯ, у́ється, недок. Пас. до мурува́ти. Стіни, [будинку] муруються з черепашнику. На першому поверсі вони в’яжуться розчином масної глини, а на другому — цементом (Рад. Укр., 6.IV 1961, 3); Тихо в хаті. Вікна муруються снігом (Вас., І, 1959, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 830.