МУС1, у, ч. Солодка страва зі збитого в піну фруктового чи ягідного сиропу з желатином або манними крупами. Машини полегшили цілий ряд трудомістких процесів (обчищення та різання овочів, приготування м’ясної й рибної січеної маси, тіста, збивання мусів і т. д.) (Технол. пригот. їжі, 1957, 8); На десерт є великий вибір киселів, мусів (Рад. Укр., 13.11 1971, 4); Малиновий мус.
МУС2, у, ч., діал. Примус (див. при́мус1). — Ні, пане, — мовив твердо Гриць.. — Я не піду з вами [повстанцями]. Я цісареві присягав.— Але з мусу, Грицю! (Фр., III, 1950, 321); — За хлопа ніхто не подбає. Хлопові мус прийшов — самому дбати (Ю-. Янов., І, 1954, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 830.