МУТНУ́ВАТИЙ, а, е, розм. Те саме, що каламутнува́тий. По вінця були вони [банки] налиті прозорою, трохи мутнуватою, незамерзлою.. рідиною (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 832.