МУХОМО́Р, а, ч. Отруйний гриб на високій тонкій ніжці, з великою червоною шапкою, вкритою білими цятками. — А оцей хоч і красивий, Що на шапочці узор, — Це поганий гриб, шкідливий, Зветься гриб цей — мухомор (Нех., Ми живемо.., 1960, 100); Безліч червоноголових з білими цяточками шапок мухоморів нагадує про те, що літня пора вже минула (Веч. Київ, 14. IX 1957, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 833.