МУШКЕ́ТНИЙ, а, е. Прикм. до мушке́т. Тогді [тоді] ну військо муштровати [муштрувати], Учить мушкетний артикул (Котл., І, 1952, 190); Вночі в козацькому таборі цілком несподівано завили сурми. Безладна мушкетна стрілянина і гарматні постріли ..змішалися з покликами й зойками десятків тисяч стривожених голосів (Кач., II, 1958, 444); // Признач. для мушкета. Хіба моїх не треба слів, Палких, немов мушкетний порох, Серед бійців і ковалів. Серед одважних І бадьорих? (Рильський, II, 1960, 321).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 834.