МУ́ШЛЯ, і , ж. Те саме, що черепа́шка. Відтам він писав їй.. листи, які Кошицька ховала в своїм комоді в куточку в коробочці, викладеній італійськими мушлями (Фр., IV, 1950, 199); Він привозив додому співучі мушлі (Перв., II, 1958, 93); * У порівн. Очі в нього горіли безсилим гнівом, а вуха світились, немов рожеві мушлі (Коцюб., II, 1955, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 834.