МУШТРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до муштрува́ти. Цінувати вміють вінценосці Своїх собак, муштрованих в поносці (Бажан, Вибр., 1940, 154); // у знач. прикм. Лягло костьми Людей муштрованих чимало (Шевч., І, 1951, 326); Ні попівськії тортури, Ні тюремні царські мури. Ані війська муштровані. Ні гармати лаштовані, Ні шпіонське ремесло В гріб його [революціонера] ще не звело (Фр., X, 1954, 7); // муштро́вано, безос. присудк. сл. Військова кафедра. Це та кімната, де їх [студентів] стільки муштровано (Гончар, Людина.., 1960, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 835.