МІА́ЗМИ, ів, мн. (одн. міа́зма, и, ж.).
1. Отруйні випари, гази, що утворюються від гниття. Вода [річки Грузької] каламутна, ширить сморід і міазми, погрожує хворобами (Літ. Укр., 18.І 1963, 4).
2. чого, перен. Те, що отруює свідомість людини. Міазмами буржуазного декадансу була заражена і певна частина молодої літературної генерації (Поезія.., 1956, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 724.