МІЖНАРО́ДНИЙ, а, е.
1. Стос. до відносин між народами і країнами. Буває, Що заведеться в хаті суперечка На міжнародні теми чи й на інші (Рильський, І, 1956, 436); Мав же [Давид] сьогодні в хаті-читальні робити доповідь про міжнародне становище, то й вибирав цифри і складав конспект (Головко, II, 1957, 121).
2. Який існує між народами, поширюється на них. У кожній країні.. народ розуміє необхідність міжнародних зв’язків і радісно вітає будь-які кроки, зроблені у цьому напрямі (Наука.., 1, 1957, 35); Обов’язок кожного моряка допомогти іншому морякові, який терпить у морі лихо. Такий міжнародний закон (Кучер, Голод, 1961, 342).
3. У якому беруть участь представники різних країн, народів. Павільйон УРСР був у центрі уваги на міжнародному ярмарку в Марселі у вересні 1959 р. (Укр. іст. ж., 2, 1960, 54); СРСР увійшов до міжнародної організації по боротьбі з грипом (Наука.., 3, 1959, 32); // Який використовують для зв’язку між країнами, народами. [Ага:] Міжнародного вагона на.. лінії немає, тільки м’який (Корн., II, 1955, 245); Москва — Гавана — двадцять дев’ята міжнародна авіалінія, яку обслуговують радянські повітряні лайнери (Рад. Укр., 8.І 1963, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 728.