МІЖУСО́БНИЙ, а, е. Стос. до міжусобиці. Вільні селяни, що володіли землею і становили масу франкського народу, були знесилені й розорені вічними міжусобними і завойовницькими війнами (Енгельс, Походж. сім’я.., 1948, 119); Під час міжусобної боротьби князів, які закликали на допомогу кочівників, Київ був кілька разів зруйнований (Іст. укр. літ., І, 1954, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 729.