МІЗАНСЦЕ́НА, и, ж. Розміщення акторів і обстановки на сцені в різні моменти вистави. Визначаючи мізансцену, Марко Лукич [М. Кропивницький ] завжди враховував розв’язання даної сцени в психологічних взаєминах та її сценічний вираз (Минуле укр. театру, 1953, 32); — Стоп! — стукнув олівцем по столі учитель. — А мізансцена? Ти ж збирався вийти на дорогу і подивитися, що там робиться (Кучер, Трудна любов, 1960, 326); * Образно. Я хочу тобі написати про один маленький факт нашої бойової обстановки — доки його не затулила сотня схожих фактів і я ще бачу його в усіх мізансценах (Ю. Янов., І, 1954, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 730.