МІКОРИ́ЗНИЙ, а, е, спец. Прикм. до мікори́за. При садінні тису треба пам’ятати, що це мікоризне дерево, тобто воно живе в симбіозі з мікоризними грибами, які постачають йому азот та інші корисні речовини (Наука.., 4, 1961, 37); // Який зазнав впливу мікоризи. При посіві дуба на ділянці, де вперше його розводять, потрібне зараження грунту мікоризною землею (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 732.