МІЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до мілки́й. Могла [Ганна] без кінця.. вдивлятися з солодким острахом у бездонну, здавалося, глибінь насправді міленького прозорого лісового озерця (Коз., Сальвія, 1959, 4); Над тихим міленьким струмочком схилив брунатні султани рогіз (Чаб., Тече вода.., 1961, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 736.