МІМЕТИ́ЗМ, у, ч.
1. біол. Вид мімікрії, який полягає у подібності тварин одного виду (звичайно незахищених) до тварин іншого виду, що мають певні захисні пристосування від ворогів. — Хамелеон за одну мить перефарбовується. Заєць взимку стає білий, як сніг.. А от людина від людини не сховається ніде й нікуди. Немає такої мімікрії, відсутній такий міметизм (Загреб., Європа 45, 1959, 5).
2. мін. Властивість деяких мінералів шляхом зростання утворювати кристали більш складної симетрії.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 739.