МІНОШУКА́Ч, а́, ч. Прилад для виявлення закладених мін. Сапери групами снують по всій висоті, як рибалки з вудлищами, з довгими міношукачами в руках (Гончар, III, 1959, 61); Майор окинув зором місцевість. Міношукачі тут не допоможуть (Дмит., Обпалені… 1962, 126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 743.