МІНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок.
1. чим. Робити взаємний обмін; обмінюватися. Гострохвостий і Єфросина міняються перснями (Н.-Лев., II, 1956, 522); Цілу осінь він баришникував, мінявся коровами, доки домінявся до тога, що привіз.. телицю-ялівку (Тют., Вир, 1964, 513); // перен. Уживається для позначення взаємної дії, зміст якої розкривається іменником. Вони стояли тихо і тільки часами мінялись уривчастими швидкими фразами (Л. Укр., III, 1952, 514); Мінявся [Янкель] жартами, посварених мирив, Одному кланявся, а з іншим говорив Про хліб, про урожай та про сільські новини (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 125).
2. Заміняти кого-, що-небудь іншим. Простирадла на постелях, наволічки [наволочки] не міняються по шість неділь (Н.-Лев., II, 1956, 394); Де-не-де стовбичать вартові, під кущем біля кулемета чути приглушену розмову — саме, видно, міняється наряд. Здає пост Остапенко, приймають Сердюки (Гончар, II, 1959, 265).
3. Ставати, робитися іншим; змінюватися. Заходить сонце, і тони осінніх кольорів міняються щохвилі (Вас., І, 1959, 183); Індиченко наближався, перше враження його почало мінятися (Сенч., На Бат. горі, 1960, 4); // Змінювати напрям (про вітер). Аж ось міняється вітер (Довж., І, 1958, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 744.