МІРИ́ЛО, а, с., книжн.
1. Те, чим міряють, вимірюють що-небудь. Мірило часу.
2. перен. Те, що є основою для оцінки, вимірювання або порівняння чого-небудь; критерій. Засоби праці не тільки мірило розвитку людської робочої сили, але й показник тих суспільних відносин, при яких відбувається праця (Маркс, Капітал, т. І, кн. 1, 1952, 182); Література.. се найвищий вицвіт людської цивілізації, найкраще її мірило (Фр., XVI, 1955, 383); Москва — столиця держави, де всі люди рівні, всі мають право на працю, відпочинок, освіту, де праця є мірилом людської гідності (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 745.