МІРО́ШНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до міро́шник; належний мірошникові. Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи! (Укр.. присл.., 1955, 244); — Як захочеш, занесеш і собі додому якусь торбинку обмолу. Це законний мірошницький хліб (Стельмах, І, 1962, 513).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 747.