МІСТЕ́РІЯ, ї, ж.
1. У країнах античного світу та стародавнього Сходу — система культових відправ на честь деяких богів, до яких допускалися лише посвячені. [Кай Летіцій:] Друже, ми не знаєм, які та секта наставля тенета на неофітів; і того не знаєм, яка клятьба і присяга тих в’яже, що таємних містерій доступили й до нічних зібраннів учащають (Л. Укр., II, 1951, 369); Брат прочитав їй цілу лекцію, що християнське причастя є зостаток [залишок] ..містерій (Крим., Вибр., 1965, 336).
2. Середньовічна релігійна драма на біблійні сюжети. Може, поворот до кукольної драми, інтермедії та містерії видається декому ретроградним, та мені здається, що се тільки про око може так виглядати (Фр., XVI, 1955, 189); Біля собору Нотр Дам де Парі на помості приготовлено було для показу лицедійство. Грали середньовічну містерію: "Страсті господнії" (Тич., III, 1957, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 749.