МІСЦЕ́ВИЙ, а, е.
1. Стос. до певної місцевості, краю (див. край1 5); не загальний. Він [італієць] говорить місцевим лігурійським діалектом (Л. Укр., V, 1956, 390); Зникає і місцева, теж досить диференційована по діалектах лексика, пов’язана з колишнім побутом, з старою культурою села (Нариси з діалектології.., 1955, 16); // Який виготовлений у певній місцевості, не привізний. У світлиці тій [для туристів], не дуже великій, вздовж стін стоять широкі ослони, застелені різнобарвними, дуже красними килимцями місцевого виробу (Коцюб., III, 1956, 45); На базі місцевих ресурсів працює одна з найбільших на Україні паперова Понінківська фабрика (Цюпа, Україна.., 1960, 245); Ввечері вона скликала комсомольські збори і запропонувала оголосити для вільнолуцької молоді недільник по вивезенню місцевих добрив (Логв., Літа.., 1960, 176); // Який живе у даній місцевості. — Але я приїду і не проханий на вінчання. — Але ж місцевий батюшка буде гніватись, бо ви одіб’єте од його заробіток (Н.-Лев., IV, 1956, 113); — А мені радять: не купили б ви книжечки нашого місцевого поета (Вас., І, 1959, 350); Оповідач, Матвій Петрович Кравченко, могутньої будови чоловік, був місцевий житель і старожил (Собко, Скеля.., 1961, 42); // Який діє або має значення тільки в межах певної території, місцевості; не загальнодержавний. Особливо важко було добувати дозвіл на кожну виставу від місцевої влади (Минуле укр. театру, 1953, 29); Цілі вечори, довгі ж, осінні, гомоніли селяни про землю, про місцеву владу, про новини (Головко, II, 1957, 89); Всі партійні організації автономні у вирішенні місцевих питань, якщо ці рішення не суперечать політиці партії (Статут КПРС, 1961, 12).
Місце́вий колори́т — характерні особливості (побут, пейзаж і т. ін.) певної місцевості, переважно відображені в творах мистецтва. Ти знаєш, яка це ["Тіні забутих предків"] трудна для перекладу річ, дякуючи місцевому колоритові та гуцульській мові (Коцюб., III, 1956, 425).
2. Який поширює свою дію тільки на частину цілого. Усяке так зване місцеве лікування: дієта, тепло, застосування в’яжучих засобів тощо — завжди позначаються на стані центральної нервової системи, а значить, і на стані всього організму (Наука.., 1, 1966, 46); Санітар налив повну склянку горілки і подав матросові.. Це й був увесь загальний і місцевий наркоз лікаря Заброди (Кучер, Голод, 1961, 117).
∆ Місце́вий відмі́нок — відмінок, який відповідає на питання де? в якому місці? У місцевому відмінку однини іменників II відміни найширше виявлені різноманітні закінчення (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 441); Місце́вий коміте́т — виборний орган первинної профспілкової організації; місцевком; Місце́вий час — час, визначений для певного географічного поясу, району, місцевості.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 752.