МІСЦИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до місци́на. Вона [темрява] вступала скрізь у кожну місцинку землі, покривала степ чорним накриттям (Гр., II, 1963, 431); Оксен стає на ноги, але стоять йому важко, невидима сила водить його з боку на бік.. і він ніяк не може собі вибрати стійкої місцинки на підлозі (Тют., Вир, 1964, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 753.