МІТЕ́ЛОЧКА, и, ас. Зменш.-пестл. до міте́лка. Часто вони бачили різні дива, які несла на собі річка: відломлений шматок крижини, на якій ріс очерет і махав сухими китицями, безсило повісивши вниз мітелочку, як приречений на страту каторжанин голову (Тют., Вир, 1964, 254); — Як прийдуть наші, зберемо, все до віничка, де мітелочки (Тют., Вир, 1964, 440).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 755.