МІФІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до міфа (у 1 знач.). Міфічні істоти живуть у драмі ["Лісова пісня" Лесі Українки] цікавим і оригінальним життям (Рад. літ-во, 2, 1962, 109); Дівчата пускали на воду вінки, ворожачи на своїх суджених, а шукачі щастя підстерігали міфічний цвіт папороті в лісі (Рильський. ІІІ, 1956, 392).
2. перен. Овіяний легендами; легендарний (у 2 знач.). А цей хлоп говорить про якогось міфічного Тараса, про невловимого, що втілений в мислі і бажання народу, якого ні кулею, ані шибеницями не знищиш… (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 220).
3. перен., розм. Вигаданий, неіснуючий, фантастичний. До англійської мови ще дуже мало хто приступається, бояться її трудності (більш міфічної, на мою думку, ніж дійсної) (Л. Укр., V, 1956, 143); Ніякої, звісно, артилерії в Каланчаку не було.. Згадування про міфічну партизанську артилерію — це своєрідне доповнення до писемної відповіді на ультиматум [командувачеві Янікоста] (Гончар, II, 1959, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 756.