МІХУРЕ́ЦЬ, рця, ч. Зменш, до міху́р. У капілярах легенів гемоглобін червоних кров’яних тілець вбирає кисень, який потрапив у кров з повітря легеневих міхурців (Шк. гігієна, 1954, 78); Зараз викинуло йому на губі гарячковий міхурець (Март., Тв., 1954, 326).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 757.