МІЦНІ́ШАТИ, аю, аєш, недок. Робитися, ставати міцнішим. Листя на дереві міцнішало, набираючись цілющої води (Н.-Лев., І, 1956, 68); Дружба Шевченка з Вернером міцнішала (Тулуб, В степу.., 19в4, 278); Голос в Антона міцнішав, ріс, і він не помітив, що вже кричить (Коцюб., ІГ, 1955, 295); Від його міцної.. постаті і вольового, мужнього обличчя віяло такою певністю й силою, що Ляля відчула, як і сама біля нього міцнішає, вбирає в себе частки його могутньої сили (Гончар, IV, 1960, 33); А вітер міцнішає, зривається віхола (Хижняк, Тамара, 1959, 257); Андрійове господарство з року в рік міцнішало (Кач., II, 1958, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 759.