МІЦНІ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до міцні́ти. Згуртування соціалістичних держав у єдиний табір, його міцніюча єдність і безупинно зростаюча могутність забезпечують повну перемогу соціалізму і комунізму в рамках усієї системи (Програма КПРС, 1961, 17); Нині вже немає єдиної, всеосяжної системи капіталізму, а є два світи: міцніючий з кожним роком світ соціалізму і дряхліючий світ капіталізму (Ком. Укр., 4, 1960, 83); Він піймав у темряві її руку. Міцно стис.., чула, як від цього гарячого, дедалі міцніючого потиску їй починає паморочитись голова (Гончар, II, 1959, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 759.