МІШКОВИ́НА, и, ж. Груба, міцна тканина для мішків та упаковки чого-небудь. З короткого [лляного] волокна (куделі) виготовляють грубі тканини: мішковину, пакувальні матеріали тощо (Техн. культ., 1956, 8); Поклавши на стіл свій пакунок, Федір Іванович звернувся до жінки, щоб дала щось — може, клейонку стару чи хоч мішковину — щоб загорнути (Головко, II, 1957, 579); * Образно. Небо затяглося сірою мішковиною, крізь яку бризнули перші краплі (Ю. Янов.. II, 1954, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 761.